Інформаційна довідка щодо співробітництва України з ЮНЕСКО

У 1972 році ЮНЕСКО, членом якої є Україна з травня 1954 року, прийняла Конвенцію щодо охорони всесвітньої культурної та природної спадщини. Ратифікація Конвенції Україною відбулась у 1988 році. В грудні 1990 року під час роботи 14-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини, у Банффі (провінція Альберта) в Канаді, до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО було внесено перший український об’єкт під назвою “Софійський собор у Києві та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра” за № 527. Сьогодні у цьому Списку знаходиться 890 об’єктів (зокрема: 689 культурних, 176 природних і 25 змішаних) із 148 країн світу, серед них чотири українських об’єкти, а саме:

1. Ансамбль київського Софійського собору (i, ii, iii, iv) ХІ століття, ансамбль Києво-Печерської лаври, рік включення — 1990 р., № 527;
2. Ансамбль історичного центру Львова (ii,) 1256 р., рік включення — 1998 р., № 865;
3. Пункти геодезичної дуги Струве (ii, iii, vi), Хмельницька і Одеська області 1816—1855 рр., рік включення — 2005 р., №1187;
4. Одвічні букові ліси Карпат (Українські та Словацькі Карпати), рік включення — 2007 р., № 1133.

У Попередньому списку (Tentative List) від України знаходяться 13 об’єктів.

Головна мета Списку всесвітньої спадщини — захистити та зробити всесвітньо відомими унікальні об’єкти. Визначення приналежності об’єкта до Всесвітньої культурної спадщини відбувається за оціночними критеріями, зокрема, вищезгаданий український об’єкт “Софійський собор у Києві та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра” включено до Списку за чотирма критеріями, серед яких критерій (іі) та критерій (iv), де вказується на те, що ансамблі Софійського собору та Києво-Печерської лаври — містобудівна спадщина, яка “…являє собою досягнення світового значення в архітектурі, монументальному мистецтві, містобудуванні й формуванні ландшафту”, а також “являє видатний приклад архітектурного ансамблю, що ілюструє важливий етап історії людства”.

Отже, ансамблі Софійського собору та Києво-Печерської лаври і пов’язане з ними історичне оточення — містобудівна спадщина Києва, давньої столиці держави, є невід’ємною частиною культурного спадку людства. Забезпечення ефективної охорони, збереження й популяризація цих пам’яток є обов’язком держави-учасника, на території якої вони знаходяться. Міжнародне пам’яткоохоронне законодавство передбачає безумовне збереження цілісності території пам’яток й гарантії її охорони. Ще при включенні ансамблів до Списку ІКОМОС (Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць) звернув увагу на необхідність визначення буферної зони навколо ансамблів та дотримання Україною на майбутнє норм будівництва, сумісних з винятковим характером ансамблю Софійського собору, тобто створення умов для існування пам’ятки такого рівня.

Архітектурна охоронна зона історичного Верхнього міста (міста Ярослава) була визначена 16 липня 1979 р. рішенням № 920 виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів “Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам’яток історії та культури в м. Києві”. Ансамбль Софійського собору є композиційним, художнім і змістовним центром цієї території. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 р. “Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 р. № 920 “Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам’яток історії та культури в м. Києві” до архітектурної охоронної зони належить територія міста Ярослава в межах: вул. Костьольна, майдан Незалежності, вул. Бориса Грінченка, вул. Прорізна, вул. Ярославів Вал (зовнішні схили), Львівська площа, схили Старокиївської гори.

Для збереження історико-культурної цінності і художніх якостей архітектурного ансамблю Софійського собору та його домінуючої ролі в центральній історичній частині міста виникла необхідність уточнення меж цієї території, вдосконалення охоронного статусу та режимів її використання. Тому з метою збереження характеру історичного середовища ансамблю, збереження своєрідності цього давнього містобудівного утворення на замовлення Держбуду України 2004 року авторським колективом Інституту НДІТІАМ на основі визначеної раніше архітектурної охоронної зони міста Ярослава було розроблено документ “Охоронна зона ансамблю споруд Софійського собору. Межі та режими” з урахуванням відповідних міжнародних вимог, який погоджено Київською містобудівною радою у березні 2005 року та затверджено Наказом Міністерства культури і туризму України за № 1076 від 23.12.2005 р. Затвердження її на міжнародному рівні відбулося під час роботи 29-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в липні 2005 р. в м. Дурбан (Південно-Африканська республіка).

Межі архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври та його буферні зони визначено у відповідності до постанови Уряду України від 20.03.69 р. № 195.

Охоронні зони ансамблів, які внесено до Списку ЮНЕСКО, становлять цілісну взаємопов’язану систему спеціально виділених територій, на яких докладно регламентується землекористування, будівництво та інша господарська діяльність з метою забезпечення збереження не тільки нерухомої культурної спадщини, але й тісно пов’язаного з ним історичного оточення. Однак в наш час йде інтенсивний розвиток центру Києва з активними містобудівними перетвореннями в найближчому оточенні ансамблів, що призводить до значного збільшення масштабу й щільності забудови, виникає реальна загроза того, що в умовах сучасної урбанізації буде нанесено збитків ансамблям та їхньому оточенню.

Останніми роками Україною порушується ряд пунктів Конвенції, зокрема п.172 “Настанов, що регулюють виконання Конвенції про охорону всесвітньої спадщини ЮНЕСКО”, згідно з яким країна-учасник має інформувати Комітет всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, що охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи нове будівництво, які могли б вплинути на цінність об’єкта всесвітньої спадщини.

Враховуючи те, що Україна ратифікувала “Конвенцію”, вона зобов’язана виконувати її положення. “Конвенція” є основним документом, який регламентує міжнародне співробітництво у пам’яткоохоронній сфері, вона ратифікована більш ніж 180 країнами світу та є таким самим міжнародним документом, як, скажімо, Статут ООН або базові документи Ради Європи чи ОБСЄ, і виконання їхніх положень є абсолютно обов’язковим для кожної держави, яка є однією зі сторін у цих документах. Зробивши крок щодо внесення пам’ятки до Списку, держава, відповідно до статті 4 “Конвенції”, добровільно бере на себе визначені нею зобов’язання, підпорядковуючи себе моніторингу з боку ЮНЕСКО. Тому, на виконання рішення 32-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини (КВС) ЮНЕСКО з метою здійснення моніторингу стану збереження об’єкта „Софія Київська—Києво-Печерська лавра” відбулася об`єднана наглядова місія Центру всесвітньої спадщини / ІКОМОС, яка проводилася з 2 по 7 березня 2009 р. у Києві. Місією керували пані Анна Сидоренко-Дюлом, програмний спеціаліст у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та професор Тодор Крестєв, представник ІКОМОСу. Вони провели зустрічі з представниками Міністерства культури та туризму України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, патріархом Православної церкви, представниками історико-культурних заповідників Собору святої Софії та Києво-Печерської лаври, мерії міста Києва, Інституту “Київгенплан” і Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

За результатами роботи моніторингової місії експертами складено Звіт про стан збереження об’єкта під № 527, який було розглянуто Центром Всесвітньої Спадщини. За результатами цього Звіту під час роботи 33-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини, яка відбулася з 22 по 30 червня 2009 року в Іспанії (Севілья), прийнято резолюцію, яка зафіксувала грубі порушення норм міжнародної конвенції та звернула увагу на рекомендації місії Комітету всесвітньої спадщини щодо можливості потенційного включення об’єкта до Списку об’єктів всесвітньої спадщини, що знаходяться під загрозою, якщо рекомендовані заходи не будуть здійснені.

Зокрема, у висновках місії йшлося про таке:

Тому Комітет всесвітньої спадщини рекомендує створити єдину систему разом з єдиним планом управління, щоб слугувати інтересам об’єкта. Крім того:

Вик. Самойленко О.Г.
тел. 278 60 82