Світова спадщина ЮНЕСКО

У сфері культури найважливішим напрямом роботи України є співпраця з ЮНЕСКО із збереження об’єктів культурної і природної спадщини — видатних культурних та природних цінностей, що становлять надбання усього людства. У 1972 році ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 році). Станом на 2008 р. її ратифіковано 123 країнами-членами ООН, в тому числі Україною.

Статус об’єкту Світової спадщини дає наступні переваги:

• Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.
• Підвищує престиж територій і керуючих ними установ.
• Сприяє популяризації включених в Список об’єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).
• Забезпечує пріоритетність в залученні фінансових коштів для підтримки об’єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
• Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об’єктів.

За прийнятими правилами, всі об’єкти Світової спадщини поділяються на п’ять великих регіонів:

Азія і Тихоокеанський регіон

Африка

Арабські країни

Європа і Північна Америка

Латинська Америка і Вест-Індія

Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об’єкти, які можна визнати унікальними за рядом ознак. Для їх визначення були складені оціночні критерії. Спочатку (з 1978 року) існував список з шести пунктів, лише для об’єктів культурної спадщини. Згодом було складено список для природних об’єктів (з чотирьох пунктів). В 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино. Номери критеріїв позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами. Згідно "Настанов по виконанню Конвенції про охорону всесвітньої спадщини" об’єкти-номінанти повинні:

1. являти собою шедевр людської творчості;
2. демонструвати важливий обмін людських цінностей за довгий час або в межах культурного регіону світу, з розвитку архітектури або технології, монументального мистецтва, планування міст або ландшафтного планування;
3. бути унікальним або хоча б винятковим свідченням культурної традиції чи цивілізації, що існує або вже зникла;
4. бути визначним типом споруди, архітектурного або технологічного ансамблю чи ландшафту, що ілюструє важливі етапи людської історії;
5. бути визначним прикладом традиційного людського поселення, способів використання землі, моря, що являє собою культуру (або культури) чи людську взаємодію з навколишнім середовищем, особливо коли воно стало погано захищеним під впливом незворотних змін;
6. бути безпосередньо або істотно пов'язаним з подіями або життєвими традиціями, ідеями, переконаннями, художніми та літературними роботами, що мають визначне універсальне значення.

(Комітет вважає, що цей критерій бажано використовувати в поєднанні з іншими критеріями);

7. містити природні явища чи простори, що мають природну красу і виняткове естетичне значення;
8. бути визначними характерними прикладами важливих етапів історії землі, включаючи існування життя, геологічні процеси, що відбуваються під час розвитку земних форм чи геоморфічних або фізіографічних елементів, що мають важливе значення;
9. бути визначними характерними прикладами екологічних і біологічних процесів, що відбуваються під час еволюції та розвитку екосистем і общин земних, водних, берегових і морських рослин та тварин;
10. містити найбільш показові та найбільш важливі для збереження “in situ” біологічного розмаїття природні ареали, включаючи ті, де виживають види, які знаходяться під загрозою і мають виключне універсальне значення з точки зору науки чи збереження.

Від України до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять такі пам’ятки, як “Софія Київська — Києво-Печерська лавра” (внесено у 1990 році), історичний центр Львова (внесено у 1998 році); об’єкт науково-культурної спадщини „Дуга Струве”, що включає 4 геодезичні пункти: Баранівка, Катеринівка, Старонекрасівка, Фельштин (внесено в 2005 році).

Крім того, до попереднього списку об’єктів (т.зв. Tentative List), які можуть претендувати на включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено 9 українських об’єктів: Бахчисарайський ханський палац, заповідники “Асканія-Нова” та “Херсонес Таврійський”, культурний ландшафт та каньйон м. Кам’янець-Подільський, історичний центр м. Чернігів, Уманський парк „Софіївка”, Канівський заповідник “Могила Тараса Шевченка”, букові праліси Карпат, а також археологічний комплекс „Кам’яна могила”. До цього ж списку у 2007 р. Національний заповідник “Софія Київська” здійснив номінацію комплексу архітектурно-археологічних пам’яток. Судацької фортеці III – XVIII ст.
Роботи по виконанню порівняльного аналізу генуезьких фотртифікаційних пам'яток для відділу НЗСК "Судацька фортеця" (італ. мова, англ. мова, укр. мова )