Іконостас Кирилівської церкви

Проектуючи іконостас, його автор А.Прахов орієнтувався на стародавній живопис Кирилівської церкви, зокрема на зображення стовпників у простінках між вікнами північної стіни трансепта. Стовпники - відлюдники, які подвизалися на стовпах, зображені на здвоєних колонах, зв’язаних оригінальним вузлом – мотив, поширений у візантійському мистецтві ХІІ століття. Ці колони з вузлом Прахов переніс у проект іконостаса. Колонки іконостаса виконані з сірого мармуру, бази спираються на чорну мармурову основу з рожевими прожилками. Капітелі колон підтримують білі мармурові арки, прикрашені орнаментальним різьбленням рослинного характеру. Вище арок – рожевий, вірогідно, веронський мармур. Завершує іконостас широка смуга з білого мармуру, прикрашена аркатурним пояском. Ажурні царські врата та двері в жертовник і ризницю виконано з бронзи. Вінчає іконостас бронзовий “проквітлий” хрест – символ утвердження віри.

Іконостас прикрашають чотири традиційні ікони: Богородиця з немовлям, Ісус Христос, по боках – патрони храму, александрійські архієпископи Афанасій та Кирило. М.Врубель написав ікони на цинкових пластинах. Виконані у витонченій артистичній манері, вони чудово гармонують з інтер’єром церкви.

Ікона Богородиці з немовлям - безсумнівний шедевр майстра . За композиційною побудовою твір відповідає іконографічному канону Печерської Богородиці. Прототипом для образу прислужився портрет Емілії Прахової, а немовля на її колінах написано з маленької доньки Прахової – Олі.

Біля підніжжя престолу - ніжно-рожеві троянди як символ Євхаристії, або жертви заради людства. В обличчі Матері відчувається величезна напруженість, у сумному віщому погляді - вияв найвищої трагедії.

В іконі Святого Кирила привертає увагу сітчастий головний убір. Ця деталь запозичена Врубелем із стародавнього живопису Кирилівської церкви. У живописі ікон та архітектурі іконостаса цікавими є й інші особливості. В руках Христа та святого Кирила - розкриті книги з чистими сторінками. Святий Афанасій і маленький Ісус, навпаки, тримають закриту книгу і загорнутий сувій. Ікони фланкуються мармуровими колонами. Вони перев’язані вирізьбленими з мармуру вузлами, що не мають ані початку, ані кінця.

У християнській іконографії розкриті книги з чистими сторінками – символ наближення Страшного суду, а вузол без початку й кінця – символ вічності. У чисті аркуші впишуться діяння людські; кожній душі уготована буде вічність, про яку нагадує вузол на колонах.

Кирилівська церква - одна з визнаних вершин давньоруського зодчества. Сучасна архітектура собору належить до найкращих творінь українського архітектора І. Григоровича-Барського. На стінах цього храму крім унікальних фресок зберігаються видатні роботи українських митців ХVІІ-ХІХ ст., шедеври М.О.Врубеля. Чудовий синтез мистецьких складових Кирилівської церкви дарує духовну насолоду, відкриває шлях до пізнання цього відкритого, а водночас і таємничого художнього світу.

Історія, архітектура, живопис, вік і стан цієї споруди вимагають дбайливого розумного ставлення до неї - збереження унікальної пам’ятки для наших нащадків.