Кирилівська церква – видатна пам’ятка сакральної архітектури світового значення - відігравала визначну роль у церковно-політичному та культурному житті середньовічного Києва, причому ця роль відобразилася як в історії, так і в монументальному комплексі храму. Появу цієї унікальної споруди, церкви-фортеці, обумовив період феодальної формації, який характеризувався внутрішніми війнами у Київській Русі, зокрема династичним протистоянням Мономаховичів та Ольговичів; з діяльністю останніх і пов’язане виникнення Кирилівської церкви.

Замовником Кирилівського собору був князь Всеволод Ольгович; можна вважати, що й побудований собор був за часів його князювання в Києві (1139 - 1146). Саме йому, князю - воїну, далекоглядному, амбіційному політику, необхідна була церква-фортеця на підступах до Києва. Складне політичне становище у Київській Русі першої половини ХІІ ст., численні претензії князів на київський престол, незадово-лення політикою Ольговичів спонукало Всеволода до будівництва церкви-фортеці на найбільш важливому в стратегічному відношенні північно-західному Дорогожицькому плацдармі. Зведення величного храму - духовного, політичного і культурного осередку загальнодержавного значення в Києві ХІІ ст. - якнайкраще сприяло впровадженню в життя його церковно-політичної програми.

В історії Кирилівського монастиря, як і загалом в історії України, найменш вивченим є період з ХІІІ по ХVІ ст. - монгольська доба. Головна причина цієї лакуни полягає у відсутності свідчень, окрім тих поодиноких даних, які говорять про те, що впродовж усього цього часу Кирилівський монастир, хоча і був діючим, але перебував у запустінні й поступово руйнувався. Відродження монастиря в ХVІІ ст. відбулося завдяки діяльності видатних поборників православ’я - князя Костянтина Острозького, ігуменів Кирилівського монастиря Василія Красовського, Інокентія Монастирського, Димитрія Ростовського.

Дослідження Кирилівської церкви показало, що, незважаючи на складну долю за часів ординської навали та польсько-католицької експансії, соціальні зміни, період секуляризації, храм залишався діючим і відігравав визначну роль у житті Києва.

Загалом Кирилівська церква, її монументальний комплекс був релігійним і культурним осередком національної історії.

Важливим культурним явищем стали ремонтно-реставраційні роботи проведені в Кирилівському храмі в ХІХ столітті. Діяльність вченого мистецтвознавця А.В.Прахова по відкриттю та копіюванню фресок ХІІ ст., а також створення видатних монументальних композицій на стінах церкви та образів для іконостаса, талановитим художником М.О.Врубелем - залишили для нащадків неоцінимий матеріальний й духовний спадок.

Своє значення в церковно-політичному і культурному житті Києва Кирилівська церква зберегла і в подальші часи. Завдяки діяльності сучасних художників-реставраторів П.Редька, О.Лісаневича, О.Коваленко, А.Остапчука, які впродовж багатьох років відкривали стародавній фресковий розпис та відновлювали олійні композиції ХІХ ст., сьогодні у пам’ятці зберігається понад 800 м2 фресок ХІІ ст., монументальні твори українських митців, шедеври видатного художника-монументаліста та колориста М.Врубеля. Всі ці надбання ставлять Кирилівську церкву в один ряд із найціннішими пам’ятками світової культури.