Архітектура

У давнину Кирилівська церква являла собою шестистовпний одноглавий хрестовобанний храм. У план споруди покладено витягнутий у напрямку захід – схід прямокутник. На сході церква завершувалася трьома півциркульними апсидами. Дах був перекритий склепіннями. На місці перетину центральних склепінь був влаштований міцний четверик, на якому зведено циліндричний барабан прорізаний дванадцятьма вікнами. Вінчала споруду напівсферична баня.

Загальну простоту та лаконізм будівлі підкреслював скромний декор – аркатурний пояс, що прикрашав верхню частину периметру стін й барабан бані.

Внаслідок багатьох історичних подій екстер’єр Кирилівської церкви зазнав серйозних перебудов. Наприкінці ХVІІ - на початку ХVІІІ ст. було добудовано чотири бічні бані.

1734 р. Троїцький Кирилівський монастир постраждав від великої пожежі. Відбудовчі роботи здійснювалися протягом 1748-1760 рр. під керівництвом відомого українського архітектора І.Григоровича-Барського. Внаслідок перебудов центральній і бічним баням надали розповсюдженої в цей період грушоподібної форми, стіни споруди прикрасили ліпниною. За тих часів Кирилівський храм набуває рис українського бароко. У такому архітектурному вигляді собор дійшов до наших днів.

У ХVІІІ ст. територію монастиря було обнесено мурованими стінами з чотирма наріжними баштами (одна з яких збереглася до нашого часу), зведено муровані братські келії, корпус архімандрита та трапезну. Частиною системи мурів стала й споруджена І.Григоровичем-Барським надбрамна триярусна церква-дзвіниця.

Внутрішнє планування Кирилівської церкви майже не змінилося з давніх часів до сьогодення. Західна частина церкви – нартекс (притвор), у південній і західній стінах якого розміщено чотири ніші - аркасолія (від лат. Arco - дуга, solium - домовина, саркофаг), тобто місце, де знаходилися князівські поховання.

У південній частині нартексу було розташовано хрещальню – місце, де відбувався обряд хрещення. Далі простора центральна частина храму. Над перетином головного нефа і трансепта на висоті 28 метрів височить центральна баня собору. Далі за трансептом - вівтарна частина храму, яка складається з трьох апсид.

У давнину вівтар відокремлювався від центру храму невисокою передвівтарною перегородою - темплоном, але у ХVІІ ст. на місці давнього темплону споруджується високий п’ятиярусний дерев’яний іконостас, який у ХІХ ст. замінюється мармуровим. З мармуру виконані різьблені парапети, які знаходяться на другому поверсі – хорах. До них ведуть вузькі круті сходинки з нартексу, що прокладені в товщі північної стіни. У південній частині хор розміщена невелика капличка, яку визначають як князівську молитовню.

У товщі південної стіни дияконика існує загадковий хід, що веде до місця, де був невеликий майданчик-балкон, можливо, призначений для князя.