Дослідники Софійського собору

Софія Київська яскраво відображає 1000-літню історію Русі-України, головні етапи становлення національної культури. Дослідження Софії, її архітектури, монументального і станкового живопису, декоративного вбрання, написів-графіті є важливим розділом вітчизняної і світової науки. Інтерес кількох поколінь учених до цієї пам’ятки цілком зрозумілий, адже вона є унікальним мистецьким шедевром, невичерпним джерелом вивчення багатьох проблем. Наука про Софію має вже 200-річну історію і налічує десятки імен та сотні видань. Біля витоків вивчення Софії стоїть митрополит Київський Євгеній Болховітінов, який поклав початок фундаментальним дослідженням пам’ятки. Його справу продовжила плеяда вчених, які присвятили Софії свої монографії і дисертації, здійснили відкриття, що стали вагомим внеском у науку – саме цих дослідників представлено у цій статті.

Євгеній (Болховітінов), митрополит Київський (1767 – 1837)

Посів митрополичу кафедру в 1822 р. Автор першої монографії про Софію Київську – «Описание Киево-Софийского собора и Киевской иерархии» (1825). Ця праця фактично стала першою історією Руської Церкви. Ініціатор археологічних досліджень визначних київських пам’яток – Десятинної та Ірининської церков, Софійського собору і Золотих воріт. Невтомний збирач, дослідник і видавець історичних документів. Видав два словники біографій 720 духовних і світських осіб – вітчизняних діячів науки, культури і просвіти.

Лебединцев Петро Гаврилович, протоієрей Софійського собору (1819 – 1896)

Відомий церковний, громадський та науковий діяч, один з кращих представників церковно-археологічної науки ХІХ ст. Настоятель Софії Київської впродовж 28 років, з 1868 по 1896 рр. Йому належать п’ять монографій про Софійський собор. Збагативши описовий метод своїх попередників, запропонував новий аналітично-проблемний підхід до вивчення Софії. Чимало його висновків не втратили свого наукового значення до тепер.

Айналов Дмитро Власович (1862 – 1939), Рєдін Єгор Кузьмич (1863 – 1908)

Основоположники вітчизняного мистецтвознавства, професори, автори досліджень з історії художньої культури Візантії і Київської Русі. Є співавторами двох відомих видань – «Киево-Софийский собор: Исследование древней мозаической и фресковой живописи» (СПб., 1889) та «Древние памятники искусства Киева: Софийский собор. Златоверхо-Михайловский и Кирилловский монастыри» (Харьков, 1899). Вперше здійснили мистецтвознавчий аналіз мозаїк і фресок Софії.

Моргілевський Іполит Владиславович (1889 – 1942)

Член-кореспондент Академії архітектури СРСР, професор. Знаний історик архітектури, багаторічний дослідник Софії та інших давньоруських пам’яток Києва. Здійснив масштабні натурні дослідження Собору (обміри та зондажі). На матеріалах власних досліджень 20–30-х рр. ХХ ст. виконав першу науково обґрунтовану реконструкцію Софії, втіливши її в макеті давнього вигляду Собору.

Лазарев Віктор Микитович (1897 – 1976)

Член-кореспондент АН СРСР, доктор мистецтвознавства, професор. Дослідник візантійського і давньоруського живопису, вчений зі світовим ім’ям. Фундаментальна монографія В. Лазарева «Мозаики Софии Киевской» є першим повним виданням, присвяченим софійським мозаїкам. Його значні за обсягом та змістом публікації «Фрески Софии Киевской» та «Групповой портрет семейства Ярослава» стали своєрідними міні-монографіями. Автор інших також широко відомих монографій «История византийской живописи» і «Михайловские мозаики».

Каргер Михайло Костянтинович (1903 – 1976)

Відомий історик-археолог, мистецтвознавець, д.і.н., професор, лауреат Державної премії СРСР, кавалер ордена Леніна. Впродовж багатьох років досліджував пам’ятки давнього Києва, приділивши особливу увагу Софійському собору. Автор капітальної монографії «Древний Киев». Ця монографія, в якій поряд з іншими київськими пам’ятками докладно розглянуто історію та архітектуру Софії Київської, її архітектурно-археологічні дослідження, донині залишається одним з кращих видань про пам’ятки монументального зодчества давнього Києва.

Левицька Варвара Гнатівна (1907-1970)

Науковий співробітник Заповідника у 50 – 60-ті рр. ХХ ст. Досліджуючи палітру мозаїк Софії Київської, здійснила хімічний, петрографічний, спектральний аналізи мозаїчної смальти, вивчала технічні прийоми набору мозаїк, колористичні рішення в цьому процесі. Вперше розклала смальту за кольоровою гамою і з’ясувала, що софійські мозаїки мають 177 кольорів і відтінків. Показавши унікальне багатство палітри мозаїк, зазирнула в таємницю їх високого декоративного ефекту.

Логвин Григорій Никонович (1910 – 2001)

Видатний вчений, архітектор, художник і мистецтвознавець, талановитий популяризатор мистецької спадщини Русі-України. Доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв і заслужений архітектор України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, а також премій ім. М. Грушевського, Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів та премії «Визнання». Невтомний дослідник Софії, який присвятив їй багато статей та дві книги-альбоми, що стали значним внеском у мистецтвознавчу науку – «Софія Київська» та «Собор Святої Софії в Києві».

Асєєв Юрій Сергійович (1917 – 2005)

Доктор архітектури, професор, лауреат Державної премії УРСР і премії ім. І. В. Моргілевського, заслужений архітектор України. Визнаний знавець архітектури і мистецтва Київської Русі та України, автор численних монографій, книжок і статей. Приділив велику увагу вивченню Софії Київської. На матеріалах архітектурно-археологічних досліджень Софії Київської, здійснених в середині ХХ ст. разом з М. Кресальним та В. Волковим, запропонував удосконалену реконструкцію первісного зовнішнього вигляду Софійського собору, виконавши її новий макет. Підготовлені Ю. Асєєвим видання «Архітектура Київської Русі» (К., 1969), «Архітектура давнього Києва» (К., 1982), «Джерела: Мистецтво Київської Русі» (К., 1980) та ін. стали настільними книгами у широкого кола читачів.

Висоцький Сергій Олександрович (1923 – 1998)

Історик-археолог, д.і.н., лауреат Державної премії УРСР та премії АН УРСР. Авторитетний дослідник київських пам’яток, особливо Софійського собору. Натхненник і організатор відбудови Золотих воріт. Плідно вивчав середньовічні написи- графіті, яким присвятив кандидатську та докторську дисертації та кілька монографій. У 1956 – 1967 рр. працював у Софійському заповіднику, вивчав графіті Софії. Автор відомих монографій «Древнерусские надписи Софии Киевской XI – XIV вв.» (К., 1966), «Средневековые надписи Софии Киевской» (К., 1976), «Киевские граффити XI – XVII вв.» (К., 1985), «Светские фрески Софийского собора в Киеве» (К., 1989), «Київська писемна школа X–XII ст. (До історії української писемності)» (Львів; Київ; Нью-Йорк, 1998).

Нікітенко Надія Миколаївна (нар. 1944)

Історик-культуролог, д.і.н., професор, заслужений працівник культури України. Працює в Заповіднику з 1977 р. Комплексно досліджує Софію Київську як феномен духовної культури та унікальне історичне джерело. Відкрила та всебічно обґрунтувала факт виникнення Софії в 1011 – 1018 рр., на зламі правління хрестителя Русі Володимира Великого і його сина Ярослава Мудрого. Автор 15 монографій і книжок та понад 200 статей. Серед її монографій – «Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика» (К., 1999), «Собор Святої Софії в Києві» (К., 2000), «Свята Софія Київська: історія в мистецтві» (К., 2003), «Святая София Киевская» (К., 2008), «Собор Святой Софии в Киеве» (М., 2008).

Коренюк Юрій Олександрович (нар. 1952)

Мистецтвознавець, к.і.н., доцент, дослідник давньоруського монументального живопису. Захистив кандидатську дисертацію про фрески Софійського собору в Києві. Вперше на сучасному науковому рівні комплексно розглянув техніку та технологію виконання фресок Софії. Переконливо довів, що за техніко-технологічними та стилістичними ознаками софійські фрески найбільш близькі розписам Десятинної церкви в Києві (кін. Х ст.) і можуть бути датовані першою половиною ХІ ст. Дослідник показав, що фрески Собору виконані однією групою майстрів, причому основних виконавців було близько тридцяти. Займається дослідженням мозаїк та фресок знищеного Михайлівського Золотоверхого собору Києва XII ст.