Директори Заповідника

Іван Михайлович Скуленко (1901 – 1990)

Перший директор Софійського заповідника у 1934-1937 рр. Історик,музеєзнавець, автор публікацій,присвячених Софії Київській. Український краєзнавець, репресований у 30-ті роки XX ст. Ветеран Великої Вітчизняної війни. Належав до плеяди діячів культури, які заклали підвалини українського музеєзнавства радянської доби. Один з кращих знавців та популяризаторів пам’яток Києва. За його керівництва широко розгорнулися дослідницькі та ремонтно-реставраційні роботи, було організовано науково-фондову та екскурсійну справу. Після війни працював ученим секретарем Історичного музею в м. Києві.

Олекса Іванович Повстенко (1902 – 1977)

Директор Софійського заповідника в 1941-1943 рр., який опікувався його пам’ятками за важких умов німецького окупаційного режиму. Архітектор, історик, літературознавець, митець, громадський діяч. Вчений-мистецтвознавець, доцент, дійсний член Української вільної академії наук і Наукового товариства ім. Т. Шевченка (США). Відомий дослідник Софії Київської, автор капітальної монографії „Катедра св. Софії у Києві” (Нью-Йорк, 1954), у якій О. Повстенко якнайповніше для свого часу розповів про Св. Софію. За свідченням його сучасників, у 1941 р. він урятував Софію від більшовицького знищення перед відступом Червоної армії. Останні роки життя провів у еміграції.

Георгій Гнатович Говденко (1909 – 1983)

Керував Софійським заповідником упродовж 1944-1949 рр. Досвідчений архітектор, реставратор, науковець, під орудою якого відбулося відродження Заповідника у повоєнні роки. Попри скрутні умови, було здійснено великий обсяг робіт з ремонту, реставрації та дослідження пам’яток Заповідника. Одночасно викладав історію архітектури у Київському державному художньому інституті. Член Спілки архітекторів СРСР. Нагороджений медалями „За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.” та „Тридцать лет Победы в Великой Отечественной войне”.

Микола Йосипович Кресальний (1912 – 1978)

Директор Заповідника у 1949-1966 рр. Кандидат архітектури, відомий дослідник Софії Київської та монастирських споруд XVIII ст. на її подвір’ї. Підсумував свої дослідження в кандидатській дисертації та макеті-реконструкції первісного вигляду Софійського собору, який виконав спільно з Ю. Асєєвим і В. Волковим. Автор фундаментального видання „Софійський заповідник у Києві: архітектурно-історичний нарис” (К., 1960). За його директорства вперше складено генеральний план реставрації пам’яток Заповідника на 1951-1955 рр., створено Методичну раду АН СРСР з реставрації мозаїк і фресок Св. Софії, виконано основний обсяг реставраційних робіт.

Валентина Никифорівна Ачкасова (нар.1928)

Директор Заповідника у 1967-2000 рр. Інженер-архітектор, заслужений працівник культури України, автор численних публікацій. За її керівництва здійснено масштабні роботи з реставрації та пристосування до музейних цілей пам’яток Заповідника. У 1970-ті рр. проведено архітектурно-археологічні дослідження монастирських споруд XVIII ст. на подвір’ї Софійського собору. У 1987 р. Міжнародне журі Гамбурзького фонду присудило Заповіднику Європейську Золоту медаль за збереження історичних пам’яток. У 1990 р. Софійський собор разом з ансамблем монастирських споруд ХVІІІ ст. занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 1994 року Заповідник отримав статус Національного закладу культури.

Неля Михайлівна Куковальська (нар.1959)

Генеральний директор Заповідника з 2000 р. Інженер-будівельник, архітектор, історик, заслужений працівник культури України, член-кореспондент Української академії архітектури, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, дійсний член IКОМОСу. Автор і співавтор монографій, книжок і статей, присвячених Софії Київській та іншим пам’яткам Заповідника. За її керівництва проведено ремонт Андріївської церкви та укріплення її пагорба. На рівні досягнень сучасної науки здійснено реставрацію мозаїк Софії, її вхідних та Царських врат. Проведено масштабні ремонтно-реставраційні роботи у пам’ятках Заповідника. Значно активізовано його науково-дослідну, експозиційно-виставкову та видавничу діяльність. Розроблено комплексну систему моніторингу стану пам’яток та їх територій.