Історія Національного заповідника "Софія Київська"

ХХ ст. відкрило музейну сторінку в історії пам’ятки. У 1934 р. уряд радянської України прийняв постанову про створення Софійського заповідника. У Соборі були проведені великі дослідницькі та реставраційні роботи, завдяки яким відроджено цілісний стінописний ансамбль першої половини ХІ ст.

Крім давніх мозаїк і фресок, відкрито та реставровано фрагменти розписів ХVII – XVIII ст., які мають свою художню цінність. У місцях втрат мозаїк і фресок, а також розписів XVII – XVIII ст. залишено олійний живопис ХІХ ст. для збереження іконографічної єдності ансамблю.

Велика увага приділяється збереженню та експонуванню живопису, здійснюється регулярний контроль за температурно-воложистим і світловим режимами, вивчається їх вплив на живопис.

У приміщеннях підтримуються відповідні мікрокліматичні умови. Проведено дослідження впливу вібраційних навантажень, зокрема на відшаровування від стін стародавнього тиньку внаслідок звучання дзвонів та співу.

У 1987 р. Міжнародне журі Гамбурзького фонду присудило Заповіднику Європейську Золоту медаль за збереження історичних пам’яток.

У 1990 р. Софійський собор разом з ансамблем монастирських споруд XVIII ст. на його подвір’ї занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

З 1994 р. Заповідник має статус Національного. Він є одним з найбільших музейних закладів України. До його складу, крім Софійського собору з ансамблем монастирських споруд, входять й інші пам’ятки світового значення: Золоті ворота, Кирилівська та Андріївська церкви – в Києві, Судацька фортеця – в Криму.

Нині Заповідник відомий як значний науковий осередок, де проводяться міжнародні конференції, видаються наукові монографії співробітників, збірники наукових праць, каталоги, книги, численні статті тощо. Останніми роками здійснено колосальні дослідження Софії Київської, що дозволило зовсім по-новому поглянути на Собор.

Фондові зібрання Заповідника містять унікальні матеріали, в тому числі археологічні знахідки, твори декоративно-прикладного мистецтва, архітектурні проекти та обмірні креслення стародавніх споруд. Справжньою перлиною є колекція давньоруських шовкових тканин із золотим та срібним шитвом, знайдених при дослідженні поховання митрополита Кирила ІІ (помер 1280 р.) у Софійському соборі.

Заповідник відомий як один із найбільш популярних в Україні та поза її межами екскурсійно-туристичних об’єктів.

Саме з Собору Св. Софії з давніх часів і дотепер традиційно починається знайомство з Україною її почесних гостей.

Софійський собор на сьогоднішній день зберіг найбільш повний комплекс мозаїк і фресок ХІ століття. Мозаїки центрального купола і головного вівтаря гармонійно поєднуються з фресковим розписом, що прикрашає стіни, стовпи, арки, галереї, хори, вежі. До наших днів у Софійському соборі збереглося 260 кв.м мозаїк (із 640) та 3 тис. кв. м. фресок (із 6 тис.). Зміст розписів та їх¬нє розташування в Соборі підпорядковане чітким іконографічним канонам, що на той час склалися у Візантії. Монументальний живопис органічно поєднується з архітектурою інтер’єру, складаючи з нею цілісний довершений ансамбль. Софія Київська – яскравий взірець синтезу мистецтв.

На виконання Указу Президента України від 30 грудня 2005 р. здійснено великий комплекс заходів щодо відродження Софії Київської як загальнонаціонального духовного центру. Великого резонансу отримали грандіозні ремонтно-реставраційні роботи останніх років: повернення до життя Дзвіниці, Хлібні, Будинку митрополита, реставрація мозаїк Софії, іконостаса, повна реконструкція та встановлення майже знищених у 30-ті рр. ХХ ст. Царських врат, відкриття в Софії унікального живопису капели Мазепи тощо.